точить - ещё

1) ( острить) гостри́ти, точи́ти; ( косу) манта́чити

2) ( на токарном станке) точи́ти

3) (повреждать - о насекомых, грызунах) точи́ти; (о жучках, червях) тли́ти; труби́ти

4) (мучить - о горе; ругать) гри́зти, точи́ти; ( о горе) тли́ти

1) ( на точильном станке) точи́ти

2) ( заострять) гостри́ти, точи́ти; ( косу) манта́чити

1) ( на точильном станке) точи́ти

2) ( заострять) гостри́ти, точи́ти; ( косу) манта́чити

Точить -сы см. Балы.

* * *

грызнуть гризти, гризнути, точити; заїдати кого. [Шашіль точить дерево. Вона плохенька, а вони цілий день заїдають її. Точить мені душу журба]. Грызть голову - гризти голову кому, золити кого. [Золить та й золить жінка. Доки ти мене золитимеш?]. Грызть орехи, семячки - лузати, лущити (горіхи, насіння), (шутл.) дзьобати. [Цілий день дзьобаємо насіння].

* * *

1) гри́зти; (семечки, орехи) луза́ти, лу́щити, лу́скати; ( о грызунах) точи́ти

2) перен. гри́зти

теревені, ляси, баляндраси. Точить -сы - теревені правити (розпускати, гнути, нести), ляси точити, баляндраси розпускати (точити), баляндрасити. [Як почав теревені правити (Рудч. К.). Точив ляси (Мирн.). Як стануть баляндрасити, то й мертвий-би розреготався (Сторож.)]. Подъезжать под кого -ми - підлабузнюватися, підлещуватися до кого, лестками підходити під кого, підпускати ляси кому. [Підпускала різні ляси, Енею-б тільки догодить (Котл.)].

* * *

перетачать

I. перешивати, перешити.

II. Перетачивать, переточить - (точить снова, чересчур) перегострювати, перегострити, (на токарн. станке) переточувати, переточити, (выточить, о мног.) погострити, повигострювати, поточити, повиточувати. [Усі ножі погострив. Повиточуй оці ложки]. Переточенный - перегострений, переточений.

* * *

техн., несов. выта́чивать, сов. вы́точить

1) ( исправлять) виправля́ти; ( корректуру) пра́вити

2) ( выпрямлять) випрямля́ти

3) ( бритву) пра́вити; ( точить - ещё) гостри́ти; ( косу) манта́чити

•

- править инструмент

техн., несов. выта́чивать, сов. вы́точить

1) ( исправлять) виправля́ти; ( корректуру) пра́вити

2) ( выпрямлять) випрямля́ти

3) ( бритву) пра́вити; ( точить - ещё) гостри́ти; ( косу) манта́чити

•

- править инструмент

техн. дота́чивать ( острить), остри́ть, пра́вить ( точить - ещё), точи́ть ( заострять)

техн. остри́ть ( точить), точи́ть ( на точильном станке), цеди́ть ( из крана)

см. Острить.

* * *

I. затачать зашивати, зашити; (заштопать) заштопувати, заштопати, (о мног.) позашивати, позаштопувати. Затачанный - зашитий; заштопаний.

II. заточить

1) загострювати, загострити, виточувати, виточити, (о мног.) позагострювати, повиточувати. -вать, -чить зазубрину - заточувати, заточити щербину;

2) почати гострити. Заточенный - загострений, виточений; заточений.

* * *

1) зато́чувати, заточи́ти, -точу́, -то́чиш; ( заострять) заго́стрювати, -рюю, -рюєш, загостри́ти, -гострю́, -го́стриш, застру́гувати, заструга́ти, -ружу́, -ру́жеш и -руга́ю, -руга́єш

2) (сов.: начать точить) поча́ти точи́ти; ( начать острить) поча́ти гостри́ти (струга́ти)

1) (dens) зуб (-ба), (шутл.) рубак, їдак (-ка), макоїд (-да); мн. (у челов., животн.) зубы (dentes) - зуби (-бів). [Добрі зуби і камінь перегризуть (Номис)]. Передний зуб - передній зуб. Коренной зуб - кутній зуб, кутняк (-ка), (у жив.) жвач (-ча). Коренной задний зуб, зуб мудрости - череній зуб, череняк, зуб мудрости. Молочный зуб - молочний зуб, телячий зуб, мн. телячки (-ків). Глазной зуб - очний зуб. Волчий зуб - вовчий зуб. Зуб резец - сміюнець (- нця), (у жив.) різак (-ка), сікач (-ча). Зуб клык - ікло и кло, кливак, мн. ікла, кла (р. клів), кливаки (-ків). Вставной зуб - вставний зуб. Искусственный зуб - штучний зуб, роблений зуб. Мелкие -бы - дрібні зуби. -бы выпали - зуби повипадали, випали, посходили. Рвать -бы - рвати зуби, тягти, тягнути зуби, брати зуби. -бы прорезываются - зуби ріжуться. -бы шатаются - зуби хитаються. -бы болят у кого - зуби болять кого. У меня болят -бы - мене болять зуби. Лишить -бов кого (обеззубить) - збеззубити кого, (перен.) підрізати кому зуби. Лишиться -бов - позбутися зубів, збеззубіти. Проесть, съесть -бы на чём - з'їсти зуби на чому. Положить -бы на полку (голодать) - покласти зуби на полицю. Ударить по -бам - дати в зуби кому, загилити по зубах кому. Посчитать кому -бы - повибивати, порахувати зуби кому. Оскаливать, -лить -бы - вищиряти, вищирити зуби, вишкіряти (и шкірити), вишкірити зуби, (диал.) зашкірюватися до кого (Стеф.), (огрызаться) відз(в)ірятися. [Лежить собака, та й відзіряється (Полт.)]. -бы скалить (насмехаться) - скалозубити, смішкуватися з кого, брати на глум кого, глузувати з кого; см. Насмехаться. Полно -бы скалить - годі тих смішків, годі зуби яснити, досить глузувати. Что -бы скалишь (кажешь)? - по чім зуби продаєш? Ему на зуб не попадайся - йому на зуб не давайсь! Точить, острить скалить -бы на кого - гострити зуби на кого. Острить -бы на что - ласитися на що. -бы чесать (болтать вздор) - теревені правити; см. Вздор. Говорить сквозь -бы - цідити (сов. процідити) крізь зуби. [Стрепенувся і крізь зуби процідив (Кониськ.)]. Щёлкать, щёлкнуть -бами - клацати, клацнути зубами. [Вовк як клацне зубами (Рудч.). Зубами клацав, мов-би пес (Котл.)]. Скрежетать -ми - зубами скрегота[і ]ти, скрипіти, скрипотіти. Стучать -бами (от дрожи) - зубами цокотіти, зубами дзвонити. [Дрижить, як мокрий хірт, зубами, знай, цокоче (Греб.)]. Зуб на зуб не попадает у кого - зуб(а) з зубом не зведе хто, зуби цокочуть у кого, зубами цокоче хто. [А змерзла-ж то так, що зуб з зубом не зведе, так і труситься (Квітка)]. Око за око, зуб за зуб - око за око, зуб за зуб. Сжать -бы - зціпити зуби. [А вона тільки зуби зціпила (М. В.)]. Разжать -бы - розняти, розціпити зуби. Хватить -ми - гризнути кого. [А як гризне його собака (Звин.)]. Крошить -ми - трощити що. Заговаривать -бы кому - замовляти зуби кому. [Зубів ви не замовляйте (Мирн.)]. В -бах навязнуть у кого (надоесть) - в зубах нав'язнути кому. В -бах завязнуть - в зуби зав'язнути, у зубах застря(г)нути. [Взяла та в зуби і зав'язла (лушпина) (Звин.)]. С густыми -ми - густозубий. С редкими -ми - рідкозубий. С гнилыми -ми - гнилозубий. С волчьим -бом - вовкозубий. Без одного или неск. -бов - несповназубий, щербатий. [Мене в москалі не візьмуть, бо я несповназубий (Звин.). Щербатий рот]. Вооружённый до -бов - озброєний (геть, аж) до зубів;

2) (часть снаряда) зуб, зубок (-бка); мн. зубья - зуб'я (-б'я, ср. р.), зубки; см. Зубец 1;

3) (злоба) храп (-пу). Иметь на (против) кого зуб - мати храп на кого.

* * *

1) зуб

2) техн. зуб

или Иссверлять иссверлить свердлувати, посвердлувати, свердлити, посвердлити, вертіти, повертіти (все, багато), (точить) точити, поточити. Шашель -лил берёзу - шашель поточив березу. Иссвердлённый - посвердлений, поверчений, поточений. Бурав -лился - свердел (од свердлування) стерся, затупився.

* * *

несов.; сов. - иссверл`ить

источить что

1) (изливать) виливати, вилити що, випускати, випустити джерелом, дзюрком (цюрком) (журчащей струёй) що. Горы -чают целебные ключи - гори випускають цілющі джерела. -чать на кого свои милости - виливати, зливати на кого ласку свою, (одаривать) обдаровувати кого ласкою своєю, уласкавлювати кого; см. Изливать;

2) см. Расточать. Источённый - вилитий. -ться - виливатися, вилитися, (струёй) дзюрити, (сплывать) спливати, сплисти. [Святочний настрій спливав з богів (икон) (Коцюб.)].

* * *

несов.; сов. - источ`ить

1) (заставлять течь, проливать), вилива́ти, ви́лити и ви́лляти; (несов.: лить) ли́ти и лля́ти; ( точить) точити и сто́чувати, сточи́ти; ( разливать) розлива́ти, розли́ти и розілля́ти, розто́чувати, розточи́ти

2) (несов.: выделять из себя, испускать) розлива́ти, розто́чувати; ( запах) випуска́ти, видиха́ти